Габдулла Тукай До народу

Вночi i вдень твоïм життям живу, народе мiй.
Як горе в тебе — хворий я, як радiсть — я ясний.

Хай пiдкуповують мене — тебе я не продам:
Один для мене ти в життi, один ти, золотий.

Служить тобi — яка це честь! Я хочу буть спiвцем
Твоïх досягнень i змагань, сподiванок, надiй.

Народним бути — в цiм же все: i сила, i краса.
Мене до себе пригорни: я — твiй, навiки твiй.

Найкраща мрiя з-помiж мрiй — це пiднiмать народ.
Тебе я мрiю вiдтворить у творчостi своïй.

Постав мене в поезiï утвердженим навiк:
З тобою оживем iще у славi у новiй.

Вiзьми ти, доле, душу всю, та слави не бери.
З народом хочу жити я — поет i чудодiй.

Щоб не вмирав нiколи я, щоб скрiзь моє iм'я
Жило в майбутностi твоïй у вiчно молодiй.

Любов я висловив тобi — тобi, народе мiй:
Ти ж другом мене знатимеш в iсторiï своïй.

(1906)

Переклав Тичина Павло

(Источник: Тукай Габдулла Поезiї /Упоряд. i передм. О.Шокала. - К.: Рад. письменник, 1986. - 175 с.)

Оригинал на татарском: Милләтә

Перевод на русском: К народу (Перевод С.Ботвинника)

К нации (Перевод В.Думаевой-Валиевой)