Габдулла Тукай Душа

Розривайся, як i завжди, у вогнi палай, душа!
Ти милiша, як буваєш у неспокоï, душа!

Свiт щоразу вимагає, щоб давала ти плоди.
А який же плiд дозрiє без тепла твого, душа?

Уперед веди людину, будь твердою, як гранiт,
Призвичаєна до гнiту i до злигоднiв, душа.

Просiяй незнаним свiтлом, стань i чиста, i ясна,
Хоч була недавно вкрита ржою й плямами, душа.

Твоï прагнення — високi, варто все за них вiддать.
Ти правдивим благородством завжди сповнена, душа.

О, розправ своï ти крила, час полинути в полiт!
Вiд народження ти прагнеш в висотi ширять, душа.

Вiд загибелi рятуєш, всiм надiю подаєш.
Над безоднею стоявши, голос твiй я чув, душа!

Знай, веселi будуть люди, як весела будеш ти,
Скiльки мук, страждань зазнала ради щастя ïх, душа!

(1909)

Переклав Скляр Феофан

(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. - К.: Рад. письменник, 1986. - 175 с.)

Оригинал на татарском: Күңел

В переводе на русский язык: Сердце (Перевод В.Тушновой)

Сердце (Перевод В.Думаевой-Валиевой)