Габдулла Тукай Генiю
Вiдкрився свiт очам твоïм — i ночi морок ти пiзнав. I ти пiшов шукать вогонь, щоб свiт земний свiтлiшим став Не стомлюючись, ти пiшов, не розглядався навкруги. Твiй обраний смiливий шлях...
Вiдкрився свiт очам твоïм —
i ночi морок ти пiзнав.
I ти пiшов шукать вогонь,
щоб свiт земний свiтлiшим став
Не стомлюючись, ти пiшов,
не розглядався навкруги.
Твiй обраний смiливий шлях
не звужували береги.
Навiщо ж озирнувся ти
назад, туди, де ночi плин,
Коли до свiтла, до вогню
лишився тiльки крок один?
Ти блиск побачив вдалинi,
та тiльки блиск той не свiтив,
Бо мертве золото. У нiм
вогню живого не знайти.
Воно — обман. Воно завжди
спокусами встеляє путь:
А раптом, раптом збочиш ти —
назад захочеш повернуть?
Нема тобi шляхiв назад,
твiй iдеал зове на злет.
Його досягне лише той,
хто неухильно йде вперед.
Переклала Клименко Леся
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. - К.: Рад. письменник, 1986. - 175 с.)
Оригинал на татарском: Даһигә
В переводе на русский язык: Гению (Пер. В.Думаевой-Валиевой)
