Габдулла Тукай Коханiй на надгробок

Ти вмерла: та в серцi моïм, не втаю,
Кохання не вмерло ще й досі.
Ти вiдданiсть, дружбу ласкаву свою
Промiниш у серце ще й досi.

Хоч смертю моєю була твоя смерть,
Хоч в'яну, як трави безросi,—
Твiй образ наповнює мозок ущерть,
Твiй голос у серцi — ще й досi.

Ах, мною була ти, тобою я був...
Все зникло на смертнiм покосіi
Любов лиш зосталась, ïï — не забув…
Любов моя в серцi — ще й досi!

(1906)

Переклав Цитович Iван

(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. - К.: Рад. письменник, 1986. - 175 с.)

Оригинал на татарском: Сөеклемнең кабер ташында

Перевод на русском: Надпись на могильном камне моей любимой (Пер. В.С.Думаевой-Валиевой)