Габдулла Тукай Моя зоря

Цей осоружний свiт проходжу з гiркотою,
Та зранена душа осяяна любов'ю.
Абдулла Джевдет

Жорстокий цей всеможний свiт, йому ж не пiддаюся,
Хоч треба б плакати — смiюсь, у тугу не вдаюся.

Життя моє, як глупа нiч: i просвiтку немає,
Та долi вдячний i за те, що в морок зiрка сяє.

Усяка нечисть простяга до мене темнi руки,
Святу зорю в моïй душi згасити пнуться спрути.

Не згасла, нi: зоря моя у пiтьмi ясно свiтить,
Хоч одного заблудлого врятує в цьому свiтi.

Нехай нечистi зайдуться кривавими сльозами,
Коли й iтиму з цього свiту — людям шлях осяю!

Хоч душу жалiсну мою i туга обгортає,
Та в помислах зорi ясноï свiтло не згасає!

(1909)

Переклав Шокало Олександр

(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. - К.: Рад. письменник, 1986. - 175 с.)

Оригинал на татарском: Күңел йолдызы

В переводе на русский язык:

Моя звезда (Перевод В.Тушновой)

Моя звезда (Перевод В.Думаевой–Валиевой)