Габдулла Тукай Напучення

Якщо прохачем старець до дверей приходить твоïх,
Словом зухвалим гордшсть людську не пiднiмай на смiх.

Вiн, як i ти,— є смертне та боже створiння земне.
Руку простягує, бiдний, бо нестаткiв не омине.

Не думайте: однобокий i зажди невiрний свiт.
Решка й орел у нього — падiння гiрке й полiт.

Крутяться, мов колеса: багатство, i слава, i чин.
Багач ти сьогоднi, а завтра — злидар ти, як перст, один.

Є що йому подати — подай, будь щедрим в цей час.
Бо, можливо, бiдар цей ветхий є сам Хизир Iльяс.

(1910)

Переклав Швець Петро

(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. - К.: Рад. письменник, 1986. - 175 с.)

Оригинал на татарском: Нәсыйхәт

В переводе на русский язык: Наставление (Перевод Р.Морана)

Назидание (Перевод В.Думаевой-Валиевой)