Габдулла Тукай Не смiшно

Коли в поезiï моïй i смiх, i жарти є,
То тiльки горю й долi злiй прокляття в нiй моє.

Над сумом я смiюсь в душi — доволi горювать.
Стомивсь душею я давно i скнiти, i страждать.

А людське горе до змiï подiбне, знаю я.
Там, де лякаються його,— злорадствує змiя.

Нi, нi, не так! В стражданнi я пройду свiй шлях земний.
Хай босий буду, а скажу: кяуш¹ мiй як новий.

¹ Кяуш – мiлкi шкiрянi калошi.

Переклав Коваль Григорiй
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. - К.: Рад. письменник, 1986. - 175 с.)

Оригинал на татарском: Көлке түгел