Габдулла Тукай Не змирюсь!

Лиш запрагнеш добро для народу зробить,
як уярмлять людцi твою душу за мить.

— Бачиш, — кажуть, такий тепер видався вiк…
Стань смиренним, як всi, ти, гордiй-чоловiк!

Рамки свiту цього, як на мене, тiснi,
не коритись велить голос неба менi.

Прагну iстини я, неземноï краси,
i стремлiння нiколи мого не згасить.

Хочу радощiв я, прагну свiтла завжди,
хочу сонцем свiтить i горiть молодим.

Хочу стать я новою добою для вас,
аби ви по менi всi звiряли свiй час.

Переклав Мовчан Павло
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. - К.: Рад. письменник, 1986. - 175 с.)

Оригинал на татарском: Ваксынмыйм

В переводе на русский язык: Не стану мелочиться (Пер. В.Думаевой-Валиевой)

Иду своим путем (Пер. Р.Морана)