Тi, що нищать нацiю,— iшани, я не знав,
Вороги ïï запеклi, клятi, я не знав.
Тi, що нацiю загонять у безвихiдь,— це вони,
Той, хто уражав ïх, слави гiдний, я не знав.
Тi, що гострять проти них перо своє,— леви,
Хто в пошанi ламне шапку,— заєць, я не знав.
Тi, що в них у рабствi, хто ïм руку подає,—
Це шайтани — нацiï ганебнiсть, я не знав.
Той, що у наставники бере собi ïх,— дурисвiт,
Нас коран зове на шлях премудрих, я не знав.
Iх iшанство — це язичество, поганства знак,
Iх основа — це омана лише, я не знав.
Бездиханну нацiю з’ïдали довгий час,
Наче тi гiєни та шакали, я не знав.
Гризлася, зализуючи рани, рвала знов,
Вся ця зграя — шарлатани лише, я не знав.
Я вважав себе суфiєм, згадуючи рай,
Хто ж я був — людина чи собака, я не знав.
(1906)
Переклав Головко Дмитро
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском:
Мөридләр каберстанындан бер аваз
Перевод на русском: Голос с кладбища мюридов (Пер. Р.Морана)