Я спiваю, хоч навколо — хмари…
Не боюсь, що я — в самотинi…
Мiй улюблений народ — татари —
Стрiли випускає по менi.
Не ховаюсь, йду вперед, вiдомо,
Перепона десь — ноги удар!
У руках поета молодого
Якщо є перо, вiн не бiдар.
Нас ворожа сила не поборе,
Рiвнi ми Рустамам i Алi.
Та життя поета не без горя —
Хвилi в морi, ой, бувають злi.
Вiд добра, як свiчка, я розтану.
Добрiй справi мiй солодкий щем.
Лихо б’ю неложними устами,
Не спинюся, буду бити ще!
Розпiка мерзота знахабнiла,
Штурхонути прагне у живiт.
«Так не можна!» — я тремчу всiм тiлом.
«Тьху, дурнi!» — чи то сказився свiт?
Та стрiлець якщо мене уцiлить,
Не скажу: це ворога стрiла.
Ту стрiлу скорiше вирву з тiла,
Хоч вона всю душу розпекла.
Якщо в нiй гiрчить — в словах гiрчиця,
Може, вiрш не вийшов до пуття.
Так буває: в грудях солов’ïться,
А почуєш — нявкає котя.
Хай цвiте багатобарвна гама,
Те смачне, де солод i гiрчак,
Ось i я змiшав гiрке з медами:
Певен, буду успiх зустрiчать.
Лєрмонтов i Пушкiн — менi браття.
Ген якi вершини на виду!
Звiдки можна людям погукати,
Страх бере: так високо — впаду…
Є мета… Iтиму — до загину,
Хай думок прокинуться роï!
Що, горбань я? Ждати домовини?
Божа милiсть у душi моïй.
(1907)
Переклав Головко Дмитро
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Бер татар шагыйренең сүзләре
Слова одного татарского поэта (Перевод В.Думаевой-Валиевой)
Размышления одного татарского поэта (Перевод Р.Морана)