О боже, чинив ти це все вiд великих щедрот!
Чому я на свiтi нiщота з нiщот?
Чому ж ти не радiстю — горем обмислив мене?
Чи, може, дiсталось у спадки менi все сумне?
Чи, може, причина в менi? У починi печалi я сам?
П’ю сльози отруйнi з вогнем пополам.
Чи, може, у серцi поета пекельне живло?
Чи, може, владико, iнакше було?
Володарю! Царю! Вiдкрий таïну —
не зглибити розумом долю сумну.
I щастя зчорнiло моє, як смола.
Чи ця чорнота у менi вже була?
О краще б менi не являтись в цей свiт!
Бо я джерело всiх темнот i всiх бiд.
Нуждар я, о боже! Перечити як я посмiв?
Бо гiрша ще доля судилася шейху Наджмi.
(1907)
Переклав Мовчан Павло
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Сөальләр
Вопросы (Перевод В.Думаевой-Валиевой)
Вопросы (Перевод Р.Морана)