Нуждар я, в глибокiй скорботi що маю робити?
Убогий i тiлом, i духом, що маю робити?
Що маю робити, бо зiтканий я iз скорботи?
Скорботи довiчний я бранець, що маю робити?
З любовi приносили в Гербелi богу офiру.
Офiра скорботи й любовi офiра, що маю робити?
Що маю робити, оточений вiйськом скорботи?
В лабета дракона потрапив, що маю робити?
Всi свiту скорботи скорботою я переважив.
Початок скорбот я безмiрних, що маю робити?
Скажи, чи хто бачив ще бiльшу, нiж в мене, скорботу?
Скорботи керманичем став я, що маю робити?
Поглянь, повелителько, наймит знемiгся в скорботi,
Тобi я належу до скону — що маю робити?
У помислах навiть нiкого не мав я, крiм тебе,
Я — порох, що рветься до тебе. Що маю робити?
Пiднестись закоханий вище за всiх хiба може?
Я — нiби пiщинка з дороги, що маю робити?
(1906)
Переклав Мовчан Павло
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Дәрдемәнд дәгелмием?
Перевод на русском:
| Разве я не скорбящий? (Пер. Г.Пагирева) |
Не я ли тот, кто скорбит! (Пер. Р.Морана) |
Я ль не горемычный? (Пер. В.С.Думаевой-Валиевой) |