Хто з поетiв не згада свого дитинства?
В них ця мрiя ой гiрка i промениста!
I менi його, бува, кортить згадати —
Хочу перевтiлитись в хлоп’я завзяте…
Чи давно було це: в нiч передсвяткову
Ждав я ранку… Вiн кував ще десь пiдкови.
В узголов’ï звечора лежить обнова —
Штаненята i сорочечка шовкова.
Десь пiд ранок сон морив моє чекання,
Бачилася навiть в снi година рання.
Як чудово було чути голос мами:
«Уставай, синочку, день не за горами…»
Я вставав i бiг по вулицi щодуху,
Мою радiсть i мiй захват ранок слухав.
А вже потiм iз мечетi бiг додому,
До святковоï трапези… збить оскому.
Свiтлий день той… ï непрохана сльоза…
Незабутнi, найсолодшi тi картини!..
Ллється з неба стiльки барв i стiльки свiтла,
Нiби там два сонця враз розквiтло.
Гей, всевишнiй! Забери роки, не треба…
У кого прохати це, як не у тебе?!
Хоч на свято я в дитинство повернуся,
Безтурботно i пограю, й посмiюся!
(1907)
Переклав Головко Дмитро
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Бәйрәм вә сабыйлык вакыты
В переводе на русский язык: Праздник в детстве (Перевод В.Думаевой-Валиевой)