Цей осоружний свiт проходжу з гiркотою,
Та зранена душа осяяна любов’ю.
Абдулла Джевдет
Жорстокий цей всеможний свiт, йому ж не пiддаюся,
Хоч треба б плакати — смiюсь, у тугу не вдаюся.
Життя моє, як глупа нiч: i просвiтку немає,
Та долi вдячний i за те, що в морок зiрка сяє.
Усяка нечисть простяга до мене темнi руки,
Святу зорю в моïй душi згасити пнуться спрути.
Не згасла, нi: зоря моя у пiтьмi ясно свiтить,
Хоч одного заблудлого врятує в цьому свiтi.
Нехай нечистi зайдуться кривавими сльозами,
Коли й iтиму з цього свiту — людям шлях осяю!
Хоч душу жалiсну мою i туга обгортає,
Та в помислах зорi ясноï свiтло не згасає!
(1909)
Переклав Шокало Олександр
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Күңел йолдызы
В переводе на русский язык:
Моя звезда (Перевод В.Тушновой)
Моя звезда (Перевод В.Думаевой–Валиевой)