***
Коли серця людей захочеш хвилювати,
На струнах ïх тонких задумаєш заграти —
Про сум i про журбу, поете, заспiвай,
А забавки пустi i жарти забувай.
Смутне-сумне життя, немов пустинне море.
На кого б ти не звiв своï печальнi зори —
У грудях у людей, на тлi кривавих ран,
Побачиш лиш гiрке i нерозвiйне горе.
Нещасний бiдний люд! Ти тiльки сльози знаєш,
Найглибше у душi образу ти ховаєш.
Життя людей — не гра, не свят гучний потiк.
Без горя чоловiк у нас не чоловiк.
Веселим п’яний лиш серед людей буває,
В хмелю отруйнiм вiн безжурно промовляє:
«Хороше в нас життя, безхмарнi нашi днi.
Хто знайдеться iще, щоб рiвним був менi?»
(1909)
Переклав Скляр Феофан
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Сәрләүхәсез
В переводе на русский язык: Без заглавия (Перевод В.Державина)
Без названия (Перевод В.Думаевой–Валиевой)