Хворий слову лiкування не складе нiяк цiни.
I негiдник слову гiднiсть теж не вiдає цiни.
Ну, яка цiна в тварини слову людянiсть? Нема!
Слово грубе теж не знає для поезiï цiни.
А яка, скажiм, для дурня в словi мудрiсть є цiна?
В словi чуйнiсть безсердечним не звучить нiяк цiна.
Не доходить звук свобода безнадiйному рабу.
Душi ницi теж не знають, що єв святостi цiна.
Кожен неук гнiт, насильство значить нацiï своïй
I бруднющими ногами топче груди ïй, святiй.
Щастя для мого народу чи всмiхнулося хоч раз?
Слiв народ мiй не цiнує той, хто в поглядах — старий.
(1910)
Переклав Скляр Феофан
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском:
Хале хазир