Впокорила мене гiркота любовi, що вже стлiла,
А мав же мужнiсть я левину — тепер вона змалiла.
Талан мене цуравсь, а доля на манiвцях замлiла.
Таж навiть демону такi наруги знести несила.
В душi печальнiй — по вiнця слiз, i кожна забринiла б,
Щоб це менi гукнути: «Гей!» котрась душа схотiла.
Душа з кохання вмерла. То й хай — бо жить вона не смiла,
Адже коханiй до вподоби забрати душу в тiла.
(1910)
Переклав Халимоненко Григорiй
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Актык тамчы яшь
В переводе на русский язык: Последние слезы (Перевод В.Думаевой-Валиевой)