Знаю, хлоп’ята, ви, певне, занудились в школi,
Ще б пак — адже вас позбавили любоï волi.
Нехотя й сам я до школи щоранку заходив,
Думка моя все шукала та прагла свободи.
Мрiя збулася: проходили роки поволi,
Став я дорослий — отож не сидiтиму в школi.
Я — на дозвiллi. Жартую, сміюсь, не вгаваю:
«От менi добре! З життям тепер славно пограю!»
Буду радiти, втiшатись, гуляти доволi,
Борг поверну за трикляту «неволю» у школi!
Став я на стежку життя: «Леле! Ходити не вмiю?
Чом же я волi не бачу, чому не радiю?»
Я мимохiть зупиняюсь, боюся ступити —
Ось пiдтинаються ноги, не можуть ходити!
Шлях той долаючи, став розумiти помалу
Все, що в короткому словi «життя» заховалось.
Жити — то значить невпинно i щиро трудитись,
Не дозволяти собi скнiти та байдики бити.
Жити — то значить обрати єдину дорогу:
Борг повернути батькам i своєму народу.
В цьому й моє життя, iншоï долi не треба,
Радiсно йду шляхом — я його вибрав для себе.
Часом буває стомлюсь на життєвiй дорозi,
Тож на годину додолу впаду у знемозi.
Бачу дитинство своє на яснiм видноколi,
Згадую днi, коли свiт пiзнавав я у школi.
Смуток охопить мене, як «неволю» згадаю,
«Нащо я вирiс?» — зi смутком в душi промовляю
Краще б в тiй школi святiй я собi й досi вчився!
Чом я великий Тукай? Краще б малим лишився!
(1910)
Переклав Халимоненко Григорiй
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Гомер юлына керүчеләргә
В переводе на русский язык: Вступающим в жизнь (Перевод Н.Шамсутдинова)
Вступающим на жизненный путь (Перевод В.Думаевой-Валиевой)