(Спогади про подорож по Волзi)
Дуже любить багач бідняків зневажати.
Він найма пароплав: то — рисак для багатих
Багатій і не гляне на юрби сіроми,
Поспішає на дачу, в розкішні хороми.
Сонце з неба пече — злидареві недоля.
У руках багача — дорога парасоля.
Шкуру дерти з людей хто дає йому право?
А щоб він потонув зі своїм пароплавом!
Наплювать багачеві на села голодні.
Що йому ці халупи, ці злидні народні!
Він кайфує собі по дорозі на дачу.
Як же вам, бідаки, розв’язать цю задачу?
(1911)
Переклав Литвин Степан
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Сайфия
В переводе на русский язык:
Дача (Перевод В.Думаевой-Валиевой)