Вночi i вдень твоïм життям живу, народе мiй.
Як горе в тебе — хворий я, як радiсть — я ясний.
Хай пiдкуповують мене — тебе я не продам:
Один для мене ти в життi, один ти, золотий.
Служить тобi — яка це честь! Я хочу буть спiвцем
Твоïх досягнень i змагань, сподiванок, надiй.
Народним бути — в цiм же все: i сила, i краса.
Мене до себе пригорни: я — твiй, навiки твiй.
Найкраща мрiя з-помiж мрiй — це пiднiмать народ.
Тебе я мрiю вiдтворить у творчостi своïй.
Постав мене в поезiï утвердженим навiк:
З тобою оживем iще у славi у новiй.
Вiзьми ти, доле, душу всю, та слави не бери.
З народом хочу жити я — поет i чудодiй.
Щоб не вмирав нiколи я, щоб скрiзь моє iм’я
Жило в майбутностi твоïй у вiчно молодiй.
Любов я висловив тобi — тобi, народе мiй:
Ти ж другом мене знатимеш в iсторiï своïй.
(1906)
Переклав Тичина Павло
(Источник: Тукай Габдулла Поезiї /Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Милләтә
Перевод на русском: К народу (Перевод С.Ботвинника)
К нации (Перевод В.Думаевой-Валиевой)