Хто тобi це, правовiрний, вiру в бога нав’язав?
Хто дорогу вiд порога до мечетi показав?
Хто щовечора й щоранку, вiчний творячи намаз,
На забруднену долiвку падать строго наказав?
Ти бредеш, як той калiка, замiсть дiяти й рости,
О слiпе знаряддя сили, бiдна жертво темноти!
Що ти знаєш? Хто почує наболiлий голос твiй?
Перед богом, кажеш, свiдчиш?! Та який же свiдок ти?!
Адже навiть вiльно дихать заборонено тобi,
Тiльки стогоном покiрним ти противишся злобi…
Вiра в бога павутинням заплела для тебе свiт…
Тiльки з голодом щоденним ти в смертельнiй боротьбi.
Переклала Лiсовенко Надiя
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Золым
В переводе на русский язык: Ярмо (Перевод В.Думаевой-Валиевой)