О народе татарський, сплюндрований вкрай,
Порятунку нема — вiд отрути вмирай,
Не одужаєш — годi!— змирися i пил
Ти стряхни iз лахмiття. Себе поховай!
Мiллятчевi розмови — омана з оман!
Не одужаєш ти вiд роз’ятрених ран.
Та не вiр ïм — останнiй твiй грiш вiдберуть:
Вiдгугнявлять «ясин», погортають коран,
Щоб одужати — жертва потрiбна тобi,
Не пiдробка, а справжнiй коран на кровi,
Треба самопожертви, коли корабель
Гине в морi, в безумнiй святiй боротьбi.
В кого ляк до води, в того спритний язик,
З рота пiна летить i про нацiю крик —
То надметься, то враз боягузом стає,
Знов iз заднього двору сичить, як iндик.
Не пiддайся оманi: хоч ляж до труни,
«Патрiоти» оцi — посланцi сатани:
ïм байдуже — хоч пропадом ти пропади!
Згинь, омано, облудо! Шакирди вони!
Це ж бо iстина явна — либонь, як i те,
Що правдивiш вона за писання святе.
В ïхнiй вiрностi нацiï переконайсь…
Коли бай помирає, сходи на хатем.
З уст не сходить: «Народ!» Хiба це вiд душi?
Чи не в ïхньому черевi — корiнь олжi?
А якщо ти iз праху постанеш, бува,—
Чи не звалять iз нiг тебе нашi «мужi»?
Надаремно чекати, тут все — напоказ!
Нам же дiя потрiбна, що рухає час!
Не дамо ж перед небом зганьбити себе:
Де нема обмивання — чи дiйсний намаз?
(1908)
Переклав Буряк Юрiй
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Милләтчеләр