Якщо прохачем старець до дверей приходить твоïх,
Словом зухвалим гордшсть людську не пiднiмай на смiх.
Вiн, як i ти,— є смертне та боже створiння земне.
Руку простягує, бiдний, бо нестаткiв не омине.
Не думайте: однобокий i зажди невiрний свiт.
Решка й орел у нього — падiння гiрке й полiт.
Крутяться, мов колеса: багатство, i слава, i чин.
Багач ти сьогоднi, а завтра — злидар ти, як перст, один.
Є що йому подати — подай, будь щедрим в цей час.
Бо, можливо, бiдар цей ветхий є сам Хизир Iльяс.
(1910)
Переклав Швець Петро
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Нәсыйхәт
В переводе на русский язык: Наставление (Перевод Р.Морана)
Назидание (Перевод В.Думаевой-Валиевой)