Чорносотенцi нам радять: тут добра ти не шукай,
Тут свободи вам немає, до султана утiкай!
Щоб за море? Ми не пiдем! То страшна, невiрна путь:
Десять тут шпикiв нас стежать — там п’ятнадцять
Козаки нас тут шмагають? Там своï теж козаки.
Тут нагайки, й там нагайки — тiльки фески, не шапки!
Як i тут, казну там крадуть. Слава богу, й там є пан,
Що iз рота шмат останнiй видирає у селян!
Дурнi ми, чи що? Живими щоб в огонь попасти враз?
Тут нам гаряче — це правда, в пекло вскочим там якраз.
Як мiста були б там нашi, з ними б, може, й ми пiшли.
Хай повернуться столiття, що ми тут ïх провели.
Тут родились, i росли ми, й смерть зустрiнемо свою.
Тут кругом ми вже привикли, хоч живем i не в раю.
Наша цiль: Росiя вiльна вiльною могла щоб стать.
Чорносотенцi, замовкнiть! Та для чого ж нам тiкать?
Ой панове! Ви такими хитрими були завжди.
Наша ж рада вам: тiкайте ви самi туди!
(1907)
Переклав Тичина Павло
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Китмибез!
Не уйдём! (Перевод В.Думаевой-Валиевой)
Не уйдем! (Перевод Р.Бухараева)