Он наше на горi розкинулось село,
А пiд горою витiкає джерело.
Своє село, i смак води, й piллю
Я добре знаю i всiм серцем ïх люблю.
У мене в пам’ятi до цятки збереглось:
Моє дитинство на природi, осьде ж, ось,
З сохою виïжджає в поле старший брат —
Й землицю чорну ми орати беремось.
Багато ще чого в життi побачу я:
Не знати ж бо, куди поверне колiя.
Та скрiзь, куди б я не попав i де б я там не жив, —
А рiдна завжди в пам’ятi стоïть земля.
(1909)
Переклав Тичина Павло
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Туган авыл
В переводе на русский язык: Родной аул (Перевод В.Думаевой–Валиевой)
Родная деревня (Перевод В.Тушновой)