Вiд життя гiркого ти втекти хотiв.
Вiд терзання духа ти втекти хотiв.
Ти наклав на себе руки… Ти
Спокою не знайдеш в царствi темноти.
Брате мiй, ти обманув себе,
У вогонь пекельний кинув ти себе.
Лиш твоя подоба тлiнна одiйшла,
Залишились дух твiй i твоï дiла.
Всi твоï страждання залишились тут.
I душ порочнiсть залишилась тут.
Ти покинув свiт, бо мав пощербний дух,
I тому в землi не звiльнишся вiд мук.
Як одежа тiло тлiнне прикрива,
Так твоя кончина муку прикрива.
А якби ти рук на себе не наклав,
Душу свою скорбну ти б урятував.
I була б любов дарована тобi,
А не забуття призначене тобi.
Вiд страждань тiкав ти, нiби вiд вовкiв.
Хоч i кинув шапку, слiду не замiв.
(1910)
Переклав Герасим’юк Василь
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Катиле нәфескә
В переводе на русский язык: Самоубийце (Перевод В.Думаевой-Валиевой)
Самоубийце (Перевод В.Тушновой)