Медресе — духовка школа — то ж тягар для всiх селян,
Там живе мюрид розпусний, божевiльний там iшан.
Допотопну там балачку юнаки щодня жують,
Юного життя свойого затуманюючи путь.
«Кептерку» — один говорить, iнший каже: «каптирку»,
Чортзна-що це означає — «септерсу» i «сатирсу».
Там верблюд голодний жуйку зиму всю жує й жує,
Навеснi ж дерев’янiє i дубиною стає.
Учневi од афтiяку — лиш такий коран бува —
Не порожня стане шанька, та порожня голова.
Слiд лишається нечистий вiд нечистоï руки,
Геть обтрiпанi й подертi у коранi сторiнки.
I сидить хальфа-учитель на подушках, одягнув
Набакир стареньку феску, щоб поважний вигляд був.
I брудний вiн, i подiбний зовнi весь до сатани —
Душить всiх вонючий запах iз його ж таки вини.
Переклав Степанюк Борислав
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Авыл мәдрәсәсе