I
Я думав, що нутро твоє змiнилось,
Але свиня свинею залишилась.
Я думав, що друкарню закупив ти
Для того, щоб народовi служити.
Я помилився. Зрозумiв я згодом:
Ти був i залишився пустодзвоном.
Я думав: ти сiяч добра i правди.
Нi! На тобi — пiдлоти й бруду лати.
Я думав: ти змiнивсь — ти найщедрiший,
Нi! Жадiбний i ниций, як ранiше.
«Вiн багатир, вiн нацiï поможе»,—
Я думав. Але ти — скупий вельможа.
«Служу народу!»— ти кричиш, потворо.
Ти втопишся в його солонiм горi.
II
На смертному одрi тобi, небоже,
Твоï мiльйони пiдлi не поможуть.
Ти мою землю продавав без мiри,
Моïх татар мав за дубленi шкiри.
Та суд гряде! Й нутром своï мерзенним
Не захистишся в вихорi огненнiм.
Там суддi, що до золота не рвуться,
Там адвокати, що не продаються.
(1907)
Переклав Герасим’юк Василь
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Матбага берлә уйнаган бер байга
Перевод на русском: Богачу, спекулирующему типографией (Перевод Р.Морана)