Вдосвiта п’ятого року почулось усiм:
Хтось до роботи нас кличе iменням святим.
Деннi жнива настають пiсля довгоï ночi —
Вранiшня зiрка розвiяла морок, як дим.
Чистими душi були — та велика мета
Ще не вiдкрилась, бо зiр обтягла слiпота.
Ворога другом вважали, пророцтвом здавалось
Слово, яке прорiкали шайтанськi вуста.
Скiльки, незрячi, даремно розтринькали сил!..
Вкаже до восьмого неба ïм путь Джамраïл.
Браття, минулась омана — то ж нумо до працi:
Свiтла свiдомiсть. I знову горить небосхил.
(1912)
Переклав Римарук Iгор
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Аң
В переводе на русский язык: Сознание (Перевод В.Думаевой-Валиевой)