Я пишу i помiчаю, що свiтильник вигаса,
Що думкам в словах затiсно — вiдлiтають в небеса.
Доки свiтло мерехтливе ще лягає на папiр,
Хочу дописать рядок я темрявi наперекiр.
Навiть крапкою боюся перетнути бiг перу —
Завтра, думаю, кривулi своï якось розберу.
Тiльки вогник мiй заблимав, затрiщав i засичав,
Порскнув iскрами сяйними i поволеньки зачах.
Що поробиш? Облягаюсь. Думам рiзним втратив лiк,
Сам себе я на безсоння i на роздуми прирiк.
Розтривожився в пiтьмi я, аж ропа пече в очу,
I сльозу свою пiвнiчну я печаллю золочу:
«Ех, коли б, менi на щастя, завтра гнiт не розгорiвсь,
Щоб до судних днiв небесних не проснувся я, не звiвсь!»
Переклала Голота Любов
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Кичке теләк
В переводе на русский язык: Вечернее желание (Пер. В.Думаевой-Валиевой)
Вечерняя дума (Пер. Н.Ахмерова)
Вечерняя дума (Пер. В.Тушновой)