I
Стискають, обвивають злобнi змiï
Моï слова, моï високi мрiï.
Замало ïм, що морок мене тисне
I гасне свiтло, що в душi заблисне.
Для них в законi — ницiсть i пiдлота.
На совiсть мою кинулись, як псота.
Свiт очорнили, роз’ятрили рани…
Хоч, може, у могилi не дiстануть.
II
Душа моя не любить цього свiту,
Його дрiбноту, мiлкоту неситу.
З лицем ясним зустрiну бiди ницi.
Болить душа… Для мене й це — дрiбницi.
Моя сирiтська доля — зла й немила.
Та нацiя моя мене зростила.
Переклав Герасим’юк Василь
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Дошманнар
В переводе на русский язык: Враги (Пер. В.Думаевой-Валиевой)