Габдулла Тукай Запитання

О боже, чинив ти це все вiд великих щедрот!
Чому я на свiтi нiщота з нiщот?

Чому ж ти не радiстю — горем обмислив мене?
Чи, може, дiсталось у спадки менi все сумне?

Чи, може, причина в менi? У починi печалi я сам?
П’ю сльози отруйнi з вогнем пополам.

Чи, може, у серцi поета пекельне живло?
Чи, може, владико, iнакше було?

Володарю! Царю! Вiдкрий таïну —
не зглибити розумом долю сумну.

I щастя зчорнiло моє, як смола.
Чи ця чорнота у менi вже була?

О краще б менi не являтись в цей свiт!
Бо я джерело всiх темнот i всiх бiд.

Нуждар я, о боже! Перечити як я посмiв?
Бо гiрша ще доля судилася шейху Наджмi.

(1907)

Переклав Мовчан Павло

(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)

Оригинал на татарском: Сөальләр

Перевод на русском:

Вопросы (Перевод Р.Морана)