Нумо сталити розум у квiтниковi знань.
Хай заздрять люди й духи: ми набулися страждань.
Хай слава наша неба десятого сягне,
нехай мина татарiв усе лихе й сумне.
Нумо до справи братись, збудившися гуртом,
нумо шляхи долати, бо приспанi сном.
Хай нас не знає книга зневаги й забуття,
вперед нас кличе поступ, звитяжне майбуття.
Якщо ми хочем жити, то докажiмо всiм,
що маємо ми силу свiй змурувати дiм.
Хай впевняться сусiди: iще не вичах жар
натхнення i любовi на всiй землi булгар.
Впотужним слово наше, помноживши на друк.
Невiгластва позбудемось в дорозi до наук.
Хай з шпальт газетних гучно лунають всi слова.
Берiмося до дiла — в татарiв є права!
В друкованому словi потреба є у нас.
Нумо у згодi жити — настав жаданий час.
Знання — це ключ до свiтла, промiння для осель,
Воно в японцiв, нiмцiв, а ми ж проспали все.
Але, хвалити небо, збудилися i ми.
Ми на дорогу свiтла виходимо з пiтьми.
I молодi звитяжцi прославлять свiй народ:
перо в руках гарячих — тепер не до скорбот!
(1905)
Переклав Мовчан Павло
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: *** ("Голүмең бакчасында…")
В переводе на русский:
| В саду знаний (Пер. А.Ахматовой) |
|
В саду знаний (Пер. В.С.Думаевой-Валиевой) |