Кажуть, правди нема… Зате кривда у нас.
I на виставцi лжi — щонайкращi з-мiж нас.
Кажуть, всюди у нас бруд, смiття — це брехня!
Бо кумган є у кожному домi у нас.
Кажуть, вчених немає у нас, — це брехня!
З Бухари є святошi й прочани у нас.
А ще кажуть, багатих татарiв нема,
Та зате жебракiв ой багато у нас!
Кажуть, в нас нi ремесел, нi фабрик нема.
Зате є шинкарi та iшани у нас.
Кажуть, в нас правникiв i закону нема.
Зате є лихварi i злодюги у нас.
Вороги кажуть, в нас медицини нема.
Зате знахарi є i шептухи у нас.
Iнженерiв немає? Це поклеп, бредня!
Облiковцi полiв i лiсiв є у нас.
Хто патяка: «Немає поетiв у них?» —
Зате є «Тахiра» й «Бузджигiта» у нас.
Ми за звичаєм наших батькiв живемо,
Зате модники є та хизливцi у нас.
Гра картярська нiкому iз нас не страшна,
Щит чавунний «Хiдая шахрi» є у нас.
Хто сказав, що всi муфтiï нашi — страшки?
Один муфтiй поважний Махмуд є у нас.
Хто сказав, що немає у нас i митцiв?
Є своï мурзаï й богомази у нас.
Хто сказав, що пристойних готелiв нема?
I вошивий «Сарай», i «Булгар» є у нас.
(1907)
Переклав Мовчан Павло
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Безне урынсыз яманлыйлар
Перевод на русском: На нас напраслину возводят (Перевод Р.Морана)