Гей, перо, хай згине горе й радiсть квiтне у серцях,
З допомогою твоєю вийдемо на рiвний шлях!
Ми — ледачi, тож до працi нас, кайданникiв, зганяй,
Нашу нацiю з полону сну та мороку звiльняй!
Ти Європу в пишнiй славi аж до неба пiдняло,
Нас в невiгластво й провалля збайдужiлостi вело.
Книга мудростi iнакшу долю нам заповiла,
Чом же нацiя татарська у кормизi знемогла?
Клич невпинно до науки, покажи нам цiннiсть знань,
Розтлумач, що збайдужiння i невiгластво — то твань.
Визнавай, що чорне — чорне, бiле бiлим називай
I до правди кривду хижу та пiдступну не рiвняй!
Ще про бiль мого народу ти безоглядно пиши,
Що тобi погрози й наклеп — ïх у серцi задуши!
Гей, перо, даруй нам щастя — це ж тобi досяжна путь,
Сто очей зорить на тебе — виглядаємо майбуть!
Ми навпомацки в безодню все човпли за роком рiк,
Невибагливi й байдужi животiєм котрий вiк!
Мусульманство в цiлiм краï лиш зiтхає та бурчить,
I за що така нам кара, як у свiтi далi жить?
Гей, перо, допоможи нам — геть становище хитке,
Згинуть хай бiда, та злиднi, ще й приниження гидке!
(1906)
Переклав Халимоненко Григорiй
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: И каләм!
Перевод на русском:
| О перо! (Пер. В.С.Думаевой-Валиевой) |
|
О перо! (Пер. А.Ахматовой) |