Ти вмерла: та в серцi моïм, не втаю,
Кохання не вмерло ще й досі.
Ти вiдданiсть, дружбу ласкаву свою
Промiниш у серце ще й досi.
Хоч смертю моєю була твоя смерть,
Хоч в’яну, як трави безросi,—
Твiй образ наповнює мозок ущерть,
Твiй голос у серцi — ще й досi.
Ах, мною була ти, тобою я був…
Все зникло на смертнiм покосіi
Любов лиш зосталась, ïï — не забув…
Любов моя в серцi — ще й досi!
(1906)
Переклав Цитович Iван
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Сөеклемнең кабер ташында
Перевод на русском: Надпись на могильном камне моей любимой (Пер. В.С.Думаевой-Валиевой)