Лиш запрагнеш добро для народу зробить,
як уярмлять людцi твою душу за мить.
— Бачиш, — кажуть, такий тепер видався вiк…
Стань смиренним, як всi, ти, гордiй-чоловiк!
Рамки свiту цього, як на мене, тiснi,
не коритись велить голос неба менi.
Прагну iстини я, неземноï краси,
i стремлiння нiколи мого не згасить.
Хочу радощiв я, прагну свiтла завжди,
хочу сонцем свiтить i горiть молодим.
Хочу стать я новою добою для вас,
аби ви по менi всi звiряли свiй час.
(1912)
Переклав Мовчан Павло
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Ваксынмыйм
В переводе на русский язык: Не стану мелочиться (Пер. В.Думаевой-Валиевой)
Иду своим путем (Пер. Р.Морана)