Жити варто, якщо рот слугує брехнi
i якщо правдомовцiв не слухати, нi…
Жити варто, якщо ти продавсь сатанi,
щоб ошукувать iнших й не бути ошуканим.
Варто жить, якщо брата зректись назавжди,
подавать нищунам замiсть хлiба води
i нiколи не бачить чужоï бiди,
плазувать перед баєм щоденно гадюкою.
Якщо дбати про черево власне весь вiк,
вивергаючи лестощiв цiлий потiк,
якщо правду ховати в глибокий засiк,
проживати життя за чужою спонукою.
Якщо богу спiвати в зневiрi хвалу
i сiром зневажаючи, сипать хулу,
якщо ти возвеличуєш скрiзь кабалу,
якщо ти джерелом стаз для себе й наукою.
Жити важко, якщо ти не служиш грошвi,
якщо срiбло тобi не дзвенить в головi,
якщо ти обираєш стежки не кривi,
не гонобиш людей, кулаками не грюкаєш.
Уклонися брехнi, аби лихо минуть.
Веселися, радiй, про нужденних забудь,
стань, мiй друже, благаю, на скривлену путь
i не знайся нiколи з стражданнями й мукою.
Пiдмалюй собi очi земним порохном
i позбудься сумлiння, бо зайве воно,
i коран тобi треба забути давно,
щоб не став вiн у житлi розпусти докукою.
На торги свою вiру неси продавать,
на тобi лежить кривди довiчна печать,
а життя для облудникiв—це благодать,
лжа для раю земного ïм править зарукою.
Без моïх ти обiйдешся, певен, порад,
ти не збочиш з дороги, не пiдеш назад,
i душа твоя чиста не знатиме втрат,
i нiколи ïï не сплямити багнюкою.
Та якщо осоружний тобi оцей рай,
краще в груди ножа вгороди i сконай;
краще спати в тобi, земле рiдная, знай,
нiж ходить по тобi чесняковi з розпукою.
Бо i правда зарита у кору земну,
тому серце тяжiє туди, в глибину,
аби з правдою бути з хвилину сумну,
ой, хутчiй западись в товщ земну каменюкою!
Ешафот мене жде — брате мiй, прощавай!
Над собою вже чую воронячий грай,
я цим свiтом наповнився вже через край,
досi жив я безглуздо i вiявсь пилюкою.
(1907)
Переклав Мовчан Павло
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Дөньяда торыйммы? — дип киңәшләшкән дустыма
Другу, который советуется, жить ли ему на свете (Перевод В.Думаевой-Валиевой)
Приятелю, который просит совета — стоит ли жить на свете (Перевод К.Липскерова)