З лиця землi, о всемогутнiй, все золото ти забери!
I жовтий зблиск його отрутний з очей жадливих забери.
Ти янголам звели спалити його в пекельному вогнi,
i пересiють хай на сита усi гарячi кольори.
Нехай згорить диявол жовтий, щоб не було бiльш зазiхоти,
щоб розквитатися за тих, хто на вогнi його горить.
Воно людей збивало з плигу i серце обертало в кригу,
воно слiпило очi людям i додавало ïм жури.
Я бiлий свiт весь змандрував — о де я тiльки не бував,
та скрiзь я горе зустрiчав, i з долею я не змиривсь.
Владує золото повсюди, його рабами стали люди,
а свiтло iстини згасили холоднi золотi вiтри.
Для бiльшостi людей все в тому переблисковi золотому:
i честь, i слава, i сумлiння, коран, корогви, прапори.
(1907)
Переклав Мовчан Павло
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Алтынга каршы
Перевод на русском: Против золота (Перевод В.Звягинцевой)