Скiльки є принад у свiтi! ïх шукають люди зроду.
Але в чому ти найбiльшу вiдчуваєш насолоду?
Чи у тiм, щоб цiлувати щоки дiвчини рум’янi,
А чи в тому, щоб летiти у красивому ридванi?
Чи у тому, щоб iз пляшки з горя дудлить оковиту
I, п’янiючи, забути, i не знати горя свiту?
А чи в тому, щоб здобути славу в ратному походi,
Стати шахом знаменитим i прославитись в народi?
Чи у тому, щоб iшаном заходжати у палати,
Чи у тому, щоб по горло наïдатись i ригати?
Чи у тому, щоб сидiти на весiллi десь бучному,
Грати людям на гармонi i журитися по всьому?
А чи в тому, щоб на торзi баришi узять хорошi
I вночi сказать дружинi: «Не журися, маєш грошi!»
Чи у тому, що за сльози i за кров людську й печалi
Будеш вiшати на груди золотi собi медалi?
А чи в тому, що за чаєм з товстопузими панами
Будеш черево велике напихати пирогами?
А по-моєму, на свiтi, скiльки жити я не буду,—
Iнша, справжня є утiха i менi, i всьому люду:
Бути iншому за брата i творити для народу —
Ось де втiха є найбiльша i найвища насолода!
(1907)
Переклав Жолдак Олесь
(Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175 с.)
Оригинал на татарском: Ләззәт вә тәм нәрсәдә?
Перевод на русский: В чем сладость? (Перевод В.Тушновой)