Тукай УКРАИНча

Он наше на горi розкинулось село, А пiд горою витiкає джерело. Своє село, i смак води, й piллю Я добре знаю i всiм серцем ïх люблю. У мене в пам’ятi до цятки збереглось: Моє дитинство...

Я вчора чув, народе, голос твiй: Зринала пiсня аж iз серця дна. I я подумав: скiльки горя в нiй, Яка пекучо-жалiбна вона. У нiй напiвзабутiсть давнiх лiт, Многостраждальнi долi всiх татар… В протяжних звуках —...

*** Коли серця людей захочеш хвилювати, На струнах ïх тонких задумаєш заграти — Про сум i про журбу, поете, заспiвай, А забавки пустi i жарти забувай. Смутне-сумне життя, немов пустинне море. На кого б ти...

Розривайся, як i завжди, у вогнi палай, душа! Ти милiша, як буваєш у неспокоï, душа! Свiт щоразу вимагає, щоб давала ти плоди. А який же плiд дозрiє без тепла твого, душа? Уперед веди людину, будь...

Коли мене здола невтiшна туга, Коли од неï враз занепадаю духом, Коли в печалi мiсця не нагрiю, Без прихистку — аж серце занiмiє, Коли за горем горе шкандибає, А просвiтку од дум сумних немає, I...

Є в цьому свiтi два шляхи: одним до щастя правлять, Другий торують тi, кого знання й науки ваблять. Ти можеш жити, як отой освiчений бiдака, Чи щастям утiшатися, як неук i осляка. (1909) Переклав Шокало...

Годi! З поганню кiнчай! Бо дарма стрiляти, знай, На блоху ядром таким, що страшне для скелi, знай. Чи ж потрiбно це тобi? А чи ж кращого нема? Кинь тварюку, не возись з наймерзеннiшою, знай. Негiдь...

Коли менi господь отверз вуста пророчi i слово увiдхнув, щоб iстинi служив, я миттю себе зрiксь, i розумом доскочив небес, i свiй глагол високий прозвiстив. Владика чи нищун — усi передi мною, ïх мовою таврую...

                                                   Цей осоружний свiт проходжу з гiркотою,                                                               Та зранена душа осяяна любов’ю.                                                                                                        Абдулла Джевдет   Жорстокий цей всеможний свiт, йому ж не пiддаюся, Хоч треба б плакати — смiюсь, у тугу не вдаюся. Життя...

Зачую шерхiт — i одразу жах поцiляє мене в суть: Можливо, це до мене совiсть iде, щоб чимось дорiкнуть? Забув, мовляв, добро творити, коли лягаю i встаю, Шайтана замiри пiдступнi приспали пильноту мою. Що я...