ТАТ РУС ENG LAT
Халык Тукайны олылый, бөекли, инде әллә ничә буын аңа иман китереп, күңелен түгә. Ни өчен? Хикмәт нәрсәдә? Һәр милләт, һәр халык — кавеменең исәбе-санына, җиренең зурлыгы-киңлегенә...

Тукай УКРАИНча

Олександр Шокало Незгасна зоря. Габдулла Тукай

  Вона ясно горiла в мороцi невiгластва, релiгiйного фанатизму, нацiоналiстичних передсудiв, рабськоï моралi й осявала людям шлях до суспiльного iдеалу, «де дихається вiльно, де нетлiнна краса». Ця зоря — великий татарський народний поет Габдулла Тукай....

Габдулла Тукай Генiю

Вiдкрився свiт очам твоïм —                        i ночi морок ти пiзнав. I ти пiшов шукать вогонь,                        щоб свiт земний свiтлiшим став Не стомлюючись, ти пiшов,                          не розглядався навкруги. Твiй обраний смiливий шлях                         ...

Габдулла Тукай Доля хворого

I знову днина — лиш на те, щоб вимучити душу зрячу. Вночi не сплю, а ледь засну — страхiтний сон щоразу бачу. Безлюддя… А коли нараз майне лице — то й те чуже, Личина вицвiла:...

Габдулла Тукай Слово Толстого

Скромно свiй вiк звiкувавши, спокiйна людина. Розкошi ж часто оплакує кров’ю людина. Хвалишся статком, забравши в нужденних останнє? З голоду пухне бiдняцька дитина безвинна. Стань жебраком чи визискуй стражденного брата: Тiльки тодi не згорбатiє струджена...

Габдулла Тукай Уривок ("Пушкiн, Лeрмонтов — два сонця…")

Пушкiн, Лeрмонтов — два сонця — недосяжна височiнь. Нiби мiсяць, вiдбиваю незрiвнянну ïх свiтлiнь. Майстер вiрша — Пушкiн, тiльки душi не перекладнi: Повторивши вiрш корану — був би я поет чи нi? I Жуковський —...

Габдулла Тукай Казань

Вогнем i димом фабрик та заводiв кипить Казань. Як Молох, нiвечить, калiчить. I жде нових заклань. (1913) Переклав Буряк Юрiй (Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175...

Габдулла Тукай Мороз

Поема                           I Минули днi росiйського рiздва, Одразу ж i зима ввiйшла в права. I крамарi притупують вiд стужi, В долонi б’ють, подзенькує грошва....

Габдулла Тукай Не змирюсь!

Лиш запрагнеш добро для народу зробить, як уярмлять людцi твою душу за мить. — Бачиш, — кажуть, такий тепер видався вiк… Стань смиренним, як всi, ти, гордiй-чоловiк! Рамки свiту цього, як на мене, тiснi, не...

Габдулла Тукай Сумний спогад

То — пора, колi у серцi найчистiшi почуття, То — пора, коли iз бруньки розпускається життя! Сатанi життя докучить — вiн пригадує свiй рай. Я ж пригадую дитинство, що пiшло за виднокрай. Всi думки твоï...

Габдулла Тукай Вечiрня дума

Я пишу i помiчаю, що свiтильник вигаса, Що думкам в словах затiсно — вiдлiтають в небеса. Доки свiтло мерехтливе ще лягає на папiр, Хочу дописать рядок я темрявi наперекiр. Навiть крапкою боюся перетнути бiг перу...