Тукай УКРАИНча

Аристократи-павуки (все, що ïстiвне,— все хапай!) Жеруть щомитi, щодоби, аж страшно, як жеруть, ай-яй! Мов губернатори, жеруть — блюють.  Либонь, для того свiт Створив  аллах,  щоб жерти ïм,  щоб  здором  обростав живiт. Тут кожен свiй...

Я хочу бути людяно-високим, Рости й рости верхiв’ям високим. Всiм серцем прагну я татарам щастя. Дiждатися ж його для них — чи вдасться? 3а них вiддам i душу без вiддарин: Я й сам — татарин,...

Скажiть, у нашого хазрета чи є у головi кебета? У черепі його скляному — грiхiв, як у кулi соломи. Там видно грошi, сить м’ясниць i хтивих голих молодиць. Вiн, ненажерливо-голодний, байдужий i до справ народних....

Тi, що нищать нацiю,— iшани, я не знав, Вороги ïï запеклi, клятi, я не знав. Тi, що нацiю загонять у безвихiдь,— це вони, Той, хто уражав ïх, слави гiдний, я не знав. Тi, що гострять...

На мотив «Ой любонько Нагiмо»   Нi землi, нi волi, Думо, Людям ти не добула… Ех ти, Думо, Думо, Думо, Ти була чи не була? Замолоду постарiла, Дiло — словом вiдбула… Ех ти, Думо, Думо, Думо,...

Жоден супостат на свiтi думу ув’язнить не зможе. Хто у помислах несхибний, збить того нiхто не зможе. Заповiдано нам небом: «Не втрачай лише надiï!» Цiлувать тирану руку змусить нас нiхто не зможе. Твоє сонце непогасне,...

Вночi i вдень твоïм життям живу, народе мiй. Як горе в тебе — хворий я, як радiсть — я ясний. Хай пiдкуповують мене — тебе я не продам: Один для мене ти в життi, один...

Цензури не стало, люди. Де рабство, де гнiт? — питаю. Вдихаймо на повнi груди Вiдродження свого краю. Рiвнi у братньому колi Нарештi зiйшлися народи. Бiла намiтка — для волi. Сiрий кожух — для свободи. Заводи...

Нумо сталити розум у квiтниковi знань. Хай заздрять люди й духи: ми набулися страждань.   Хай слава наша неба десятого сягне, нехай мина татарiв усе лихе й сумне.   Нумо до справи братись, збудившися гуртом,...