Тукай УКРАИНча

Тему я знайду, та як писати, Iз якого боку пiдступати? Тема — мов замок, що без ключа, Наче мур, та сили не стача. Як той човен, що не має весел… Скiльки слiв довкiл, та я...

Нехай роки пролинуть, i стану я старим. Мене хай горе стрiне, й на силах я впаду, Та серце зостанеться гарячим, молодим, Душа моя все житиме лише добром одним. Огонь творiння в серцi чи гоготить, гуде?...

Хто пережив любов, хто мучивсь i страждав, Той знає ïй цiну — за неï все вiддав. А втративши ïï, вже не вiдтане вiн, Нiщо не сколихне його душi глибин. Важкий, мов гиря, вiш позбувся пружних...

О, хто збагне красу твою, якщо душi не буде? Троянди нiжнiсть хто збагне, як солов’я не буде? О, знай, що справжнiй образ твiй лише в душi поета, Його не знайдеш в люстрах ти, якщо спiвця...

Кажеш: за поета замiж ти виходиш. Чи ж тобi вiн пара? Нащо це ти робиш? А поет спiває пiсню,— ти говориш. А приємно ж слухать пiсню,— ти говориш. Люба, тонкоброва, ой ти б не спiшила...

Наслiдування Лермонтову Я не принижусь, нi, як це було ранiш, Знай: ми чужi. I я — не той, що був ранiш. Тепер твоï слова для мене — не коран, I ласку, й докiр ïх не...

Хiба укриє землю рунь, якщо дощу не буде? Чи виспiватись може вiрш, якщо порожнi груди? Кого з поетiв на землi краса не надихала? Чи серце Байрона вогнем кохання не палало? Якщо не дiткнуте воно високими...

Свiт смiхом високим сплеснувся сьогоднi. Звiдкiль такi радощi? Свято ж сьогоднi! Серця переповнює трепет священний. I саз мiй розтьохкавсь, бо ж свято сьогоднi! I сонце, як пава, пливе небесами В новенькому пiр’ï, бо ж свято...

Хто з поетiв не згада свого дитинства? В них ця мрiя ой гiрка i промениста! I менi його, бува, кортить згадати — Хочу перевтiлитись в хлоп’я завзяте… Чи давно було це: в нiч передсвяткову Ждав...

Зiйди, свiтило думки! Хай хмара вiдпливе, Теплом зiгрiй — i совiсть iз мертвих оживе. Як ти не вкажеш шляху — не досягну мети, Вогонь мiй не погасне, як не погасиш ти. В безоднi я, рятунок...