Тукай УКРАИНча

Урочисто i велично розгорається зоря, I печально, i журливо блiден мiсяць догоря. Тонуть зорi бiлотонно… Тиша тиш. Але за мить Пробудивсь вiтрець досвiтнiй — листя вранiшньо тремтить Даль вiдкрилася для зору, простір, сонцем осiян, Бо...

Рiдна мово, красна мово, батька-матерi розмово, Цiлий свiт менi вiдкрився в глибинi твойого слова. Вперше чув тебе, як мама над колискою спiвала, А тодi бабусю слухав, як казки розповiдала. Рiдна мово, через тебе зрозумiлими ставали...

Знаю, хлоп’ята, ви, певне, занудились в школi, Ще б пак — адже вас позбавили любоï волi. Нехотя й сам я до школи щоранку заходив, Думка моя все шукала та прагла свободи. Мрiя збулася: проходили роки...

Вже по-iншому побачив                         кольори предметiв я… Чом ти швидко так зiв’яла,                        квiтко юностi моя? В небеса життя тепер я                        сумно очi пiднiму — Навiть мiсяця не бачу,                       далина менi,чужа… I в...

Часом у мене раптом виникає Ненависть до людей, що душу крає. I гнiв мене долає. I у груди Течуть потоки лютоï отрути. Коли полюбиш, а тебе обманять, То мов гадючим жалом тебе ранять. I навiженим...

Буває, каюсь, так повiриш другу, Що болi, радощi, таємну тугу, Яку й вiд себе часом приховаєш, Йому, немов на спитi, вiдкриваєш. Таким вiн рiдним, затишним здається: Сльозi пiдплаче, жарту пiдсмiється, Мовчанню мудро пiдмовчить очима, Щербату...

Ти, звiсно, знав же, телепню, й донинi, Якi нурти чорнющi є в людинi. Чому ж ти, бевзю, так пустився волi, Що до незгойних кров’яних мозолiв Зiтер правицю в потисках облудних? Невже тобi так люто била...

Вiд життя гiркого ти втекти хотiв. Вiд терзання духа ти втекти хотiв. Ти наклав на себе руки… Ти Спокою не знайдеш в царствi темноти. Брате мiй, ти обманув себе, У вогонь пекельний кинув ти себе....

Облиш-но, душе, плоть, вiддайсь творцевi знов. Надiï брешуть. Кривда розкошує знов. Слiпаве сонце, над свiтами не звисай, Зайди, не сходячи, за пруг вечiрнiй знов. Наïвний рясте, не радiй оцiй веснi. Вготайсь у глину, повернись в...

Мiй народ не йде — тупцює, горе йде вдогонь. Гасне, ледве розгорiвшись, в молодi вогонь. У душi ясних, яскравих iскорок нема, Що недавно так сiяли,— зараз тiльки тьма. Хто тепер не одвертає вiд людей чола,...