Тукай УКРАИНча

     I Якщо слово «любов» — поцiлунки, обiйми святковi, Про подiбну любов я не мав поняття анiколи. Звiдки знати було про душевнi тортури i рани? Може, й справдi, любов ця звичайна, нiким не впiзнанна? Нi,...

Як не втримаєшся на ногах,                      як пiдкосить бiда, Як свiй одяг забрудниш,—                      я чисту хустину вiддам. Коли скажуть «дурний»,                      сипонувши у вiчi пiску, Коли всi вiдштовхнуть,—                      я прийду у годину гiрку....

Пушкiн, Лермонтов. Ïх вiршi — це могутнiй океан, Пушкiн, Лермонтов — двi зiрки, i Тукай — зоря Чулпан. Ти ж, отруєне щенятко, узбережжям дрiботиш, Не дiстанеш до зiрок цих — марно в небо дзяволиш! Зникни...

Коли була б до раю кладка та не така тiсна! Коли б вино життя гiркого не випив я до дна! Життя ж iде круговоротом. Чи так мiркуй, чи сяк: Пiсля зими ще й буде лiто...

Нiч осiння. Не заснути. А надворi вiтер плаче. То не вiтер — люд голодний перед смертю гiрко плаче. «Ви, робiтники, трудящi, сидите тепер голоднi»,— Це землиця милостива, мов та рiдна мати, плаче. Золотi вставляють зуби...

Де ж ви подiлися, слова? Чому перо мовчить? Якщо й сiдаю вiршувать, Лиш марно час бiжить. (1911) Переклав Халимоненко Григорiй (Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175...

Хто тобi це, правовiрний, вiру в бога нав’язав? Хто дорогу вiд порога до мечетi показав? Хто щовечора й щоранку, вiчний творячи намаз, На забруднену долiвку падать строго наказав? Ти бредеш, як той калiка, замiсть дiяти...

Одрiкся правди й вiри люд: Грiхом обвитий, як змiєю, Вже не боïться бога… Блуд I скверна княжать над землею. Хоч пiст, а до харчiв — навскач, Жере i п’є — хоч стiй, хоч плач, Такий...

(Спогади про подорож по Волзi) Дуже любить багач бідняків зневажати. Він найма пароплав: то — рисак для багатих Багатій і не гляне на юрби сіроми, Поспішає на дачу, в розкішні хороми. Сонце з неба пече...

Якщо прохачем старець до дверей приходить твоïх, Словом зухвалим гордшсть людську не пiднiмай на смiх. Вiн, як i ти,— є смертне та боже створiння земне. Руку простягує, бiдний, бо нестаткiв не омине. Не думайте: однобокий...