Тукай – тәрҗемәдә
(Bir Müslüman Çocuğunun Diliyle) Kalbime yokluğun dağlar kadar verdi keder; Neredesin ver bir haber: Kederliyim, müşfik peder! Yeni doğmuş bir çocuğum, akılsız bir dîvâneyim, Ayrıldığından beri ben kimsesizim, mahrumum. Baht ve ikbâl aramak için yola...
Ey müslümanlar, gördünüz, "Dünyâ Mâişeti"ni, Nasıl buldunuz, bu kötülük kaynağını, güzel mi? Benden saklamadan söyleyiniz, şüphe etmeden, Yazarı, yayıncısı kimdir, sığır mı, yoksa eşek mi? Ayıptır bu, müslümanlar, bu nasıl şarlatanlıktır? Tanri’nın sevmediği cehalet, neler...
Kış, bora, hava soğuk, yaprak gibi kar yağar; Rüzgâr savurur karı, kar, “düşeceğim” diye direnir. Eser rüzgâr, uğuldar, kar hep şiddetini artırır; Bu havada, camiin yakınında kör bir yaşlı durmaktadır. Gece gündüz hep orada, her...
(Veya Tatar Marşı) Kalkar Tatar! Kalkar Tatar! Uykudan erken kalkar Tatar, Kalkar! Kalkar! Kalkar Tatar, Baş kaldırır her Tartar! Geçti geceler, ay batar, Çolpan kalkar, tan atar! Kalkar Tatar, kalkar Tatar der, Şakır Tatar:...
(Г.Тукайның "Шүрәле" поэмасы кытай телендә) (Поэма Г.Тукая "Шурале" на китайском языке) Нәгыйулла Хәсәнов тәрҗемәсе (Урумчи). Перевод Нагиуллы Хасанова (Урумчи). Оригинал на татарском: Шүрәле Перевод на русском: Шурале (Перевод С.Липкина) Шурале (Перевод Р.Бухараева) Шурале (Перевод В.Думаевой-Валиевой)...
Вона ясно горiла в мороцi невiгластва, релiгiйного фанатизму, нацiоналiстичних передсудiв, рабськоï моралi й осявала людям шлях до суспiльного iдеалу, «де дихається вiльно, де нетлiнна краса». Ця зоря — великий татарський народний поет Габдулла Тукай....
Вiдкрився свiт очам твоïм — i ночi морок ти пiзнав. I ти пiшов шукать вогонь, щоб свiт земний свiтлiшим став Не стомлюючись, ти пiшов, не розглядався навкруги. Твiй обраний смiливий шлях ...
I знову днина — лиш на те, щоб вимучити душу зрячу. Вночi не сплю, а ледь засну — страхiтний сон щоразу бачу. Безлюддя… А коли нараз майне лице — то й те чуже, Личина вицвiла:...
Скромно свiй вiк звiкувавши, спокiйна людина. Розкошi ж часто оплакує кров’ю людина. Хвалишся статком, забравши в нужденних останнє? З голоду пухне бiдняцька дитина безвинна. Стань жебраком чи визискуй стражденного брата: Тiльки тодi не згорбатiє струджена...
Пушкiн, Лeрмонтов — два сонця — недосяжна височiнь. Нiби мiсяць, вiдбиваю незрiвнянну ïх свiтлiнь. Майстер вiрша — Пушкiн, тiльки душi не перекладнi: Повторивши вiрш корану — був би я поет чи нi? I Жуковський —...
