Тукай – тәрҗемәдә
Де ж ви подiлися, слова? Чому перо мовчить? Якщо й сiдаю вiршувать, Лиш марно час бiжить. (1911) Переклав Халимоненко Григорiй (Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175...
Хто тобi це, правовiрний, вiру в бога нав’язав? Хто дорогу вiд порога до мечетi показав? Хто щовечора й щоранку, вiчний творячи намаз, На забруднену долiвку падать строго наказав? Ти бредеш, як той калiка, замiсть дiяти...
Одрiкся правди й вiри люд: Грiхом обвитий, як змiєю, Вже не боïться бога… Блуд I скверна княжать над землею. Хоч пiст, а до харчiв — навскач, Жере i п’є — хоч стiй, хоч плач, Такий...
(Спогади про подорож по Волзi) Дуже любить багач бідняків зневажати. Він найма пароплав: то — рисак для багатих Багатій і не гляне на юрби сіроми, Поспішає на дачу, в розкішні хороми. Сонце з неба пече...
Якщо прохачем старець до дверей приходить твоïх, Словом зухвалим гордшсть людську не пiднiмай на смiх. Вiн, як i ти,— є смертне та боже створiння земне. Руку простягує, бiдний, бо нестаткiв не омине. Не думайте: однобокий...
Урочисто i велично розгорається зоря, I печально, i журливо блiден мiсяць догоря. Тонуть зорi бiлотонно… Тиша тиш. Але за мить Пробудивсь вiтрець досвiтнiй — листя вранiшньо тремтить Даль вiдкрилася для зору, простір, сонцем осiян, Бо...
Рiдна мово, красна мово, батька-матерi розмово, Цiлий свiт менi вiдкрився в глибинi твойого слова. Вперше чув тебе, як мама над колискою спiвала, А тодi бабусю слухав, як казки розповiдала. Рiдна мово, через тебе зрозумiлими ставали...
Знаю, хлоп’ята, ви, певне, занудились в школi, Ще б пак — адже вас позбавили любоï волi. Нехотя й сам я до школи щоранку заходив, Думка моя все шукала та прагла свободи. Мрiя збулася: проходили роки...
Вже по-iншому побачив кольори предметiв я… Чом ти швидко так зiв’яла, квiтко юностi моя? В небеса життя тепер я сумно очi пiднiму — Навiть мiсяця не бачу, далина менi,чужа… I в...
Часом у мене раптом виникає Ненависть до людей, що душу крає. I гнiв мене долає. I у груди Течуть потоки лютоï отрути. Коли полюбиш, а тебе обманять, То мов гадючим жалом тебе ранять. I навiженим...
