ТАТ РУС ENG

Тукай УКРАИНча

Габдулла Тукай Осiнь

Бачите, друзi, вже осiнь надворi, Скоро все вкриє бiла покора. Птахи збираються в вирiю далi, Десь зимуватимуть в тихому жалю. Нiби шафран, лiс принишкло пожовкнув, Вже хлiбороб випiкає обновку. Поле, мов тiм’я татарина,— голе, Жайвiр...



Габдулла Тукай З Байрона

Колись, через багато лiт, Угледиш, як печальний слiд, Оцi рядки — i думка зрине: Страждаючи, любив вiн свiт. I скажеш так: «Поет вiддав До краплi душу нам — i впав… Немов пiд каменем могильним, Пiд...

Габдулла Тукай Кому вiрити?

Повiрити важко: кому — не вгадати… Невже в одинокостi жить i вмирати? В бiдi на чиє обiпрешся плече? Кому твоя рана кривава пече? Хто ласкою стрiне в огромi похмурiм, Вiд туги добром захистивши, як муром?...

Габдулла Тукай Пiсля розлуки

Всiм серцем та душею вiддався слову я, бо з милою своєю давно в розлуцi я. I для розради серця, для похвали любовi в супутники життєвi вiршi покликав я. Кохання вiдвернулось, i спорожнiло серце, i цi...

Габдулла Тукай Фатiма

Поема   Жив та був Сафiй — сумирний чоловiк. Був тихенький, мовчазливий цiлий вiк. У старесенькiй оселi проживав, Тяжко-важко працював i працював. I не лаявся нiколи, не шумiв, Навiть вголос ображатися не вмiв. Присвятив Сафiй...

Габдулла Тукай Пушкiну

Славний Пушкiн, мiж поетiв тобi рiвного немає! Устремлiннями твоïми i моя душа палає. Вiрш твiй радiстю проймає i дерева, i камiння — В твоïм серцi невгасиме слова вiчного горiння. Все пiдвладне чарам слова чудодiйного, у...

Габдулла Тукай Гей, перо!

Гей, перо, хай згине горе й радiсть квiтне у серцях, З допомогою твоєю вийдемо на рiвний шлях! Ми — ледачi, тож до працi нас, кайданникiв, зганяй, Нашу нацiю з полону сну та мороку звiльняй! Ти...

Габдулла Тукай Редакторовi

Редакторе, не хмар чола щораз так грiзно. Ти меду дай тому, хто дасть тобi трутизни. Невiгласи тебе не люблять — це морока? Аби ïх темноти ти не набравсь, нiвроку. Хай ти для них завжди невiрець,...