ТАТ РУС ENG

Тукай – тәрҗемәдә



Габдулла Тукай Втiшання

Життя пливе, неначе плин, Вперед штовха на дiю, чин. Не буде в нас сумних годин.       Печаль вiдiйде, наче плин. В майбутнiм ще багато днiв, Народе, вчись розумних слiв! I прийде вождь, i прийде день....

Габдулла Тукай Осiнь

Бачите, друзi, вже осiнь надворi, Скоро все вкриє бiла покора. Птахи збираються в вирiю далi, Десь зимуватимуть в тихому жалю. Нiби шафран, лiс принишкло пожовкнув, Вже хлiбороб випiкає обновку. Поле, мов тiм’я татарина,— голе, Жайвiр...



Габдулла Тукай З Байрона

Колись, через багато лiт, Угледиш, як печальний слiд, Оцi рядки — i думка зрине: Страждаючи, любив вiн свiт. I скажеш так: «Поет вiддав До краплi душу нам — i впав… Немов пiд каменем могильним, Пiд...

Габдулла Тукай Кому вiрити?

Повiрити важко: кому — не вгадати… Невже в одинокостi жить i вмирати? В бiдi на чиє обiпрешся плече? Кому твоя рана кривава пече? Хто ласкою стрiне в огромi похмурiм, Вiд туги добром захистивши, як муром?...

Габдулла Тукай Пiсля розлуки

Всiм серцем та душею вiддався слову я, бо з милою своєю давно в розлуцi я. I для розради серця, для похвали любовi в супутники життєвi вiршi покликав я. Кохання вiдвернулось, i спорожнiло серце, i цi...

Габдулла Тукай Фатiма

Поема   Жив та був Сафiй — сумирний чоловiк. Був тихенький, мовчазливий цiлий вiк. У старесенькiй оселi проживав, Тяжко-важко працював i працював. I не лаявся нiколи, не шумiв, Навiть вголос ображатися не вмiв. Присвятив Сафiй...